Парез стопи — це загальний термін для стану, що призводить до ускладнень у підніманні передньої частини стопи та пальців. Це часто призводить до труднощів у ходінні, оскільки людина має підвищенний ризик падіння через те, що стопа тягне або пальці волочаться по землі. На щастя, існують способи відновлення сили та рухливості стопи, і одним з найкращих методів є виконання вправ при парезі стопи.
Вправи для висячої стопи призначені для підсилення м’язів нижніх кінцівок з метою поліпшення можливості знову піднімати стопу вгору. Вони також допомагають стимулювати та перепрограмовувати мозок, що робить їх ефективним методом лікування парезу стопи після інсульту чи травми головного мозку.
У цій статті ви дізнаєтеся про вправи лікувальної фізкультури при парезі стопи, які ви можете безпечно почати робити вдома. Крім того, ви дізнаєтеся про інші методи лікування кінської стопи, які можуть покращити ваші результати ще більше.
Як фізична терапія допомагає пацієнтам з парезом стопи?
Опущена стопа — це стан, який ускладнює вашу можливість піднімати передню частину стопи і область пальців вгору до гомілки. Цей рух відомий як дорсифлексія, і він важливий для нормальної ходи та підтримання балансу.
Для того щоб керувати вашими м’язами, мозок повинен відправляти сигнали, які вказують їм, коли скорочуватись та розслаблятись. Коли травма головного мозку або інсульт впливають на області мозку, які відправляють ці сигнали, це може призвести до парезу стопи лівої і правої ноги. Проте парез також може виникнути через ушкодження м’язів чи нервів у нижній частині ноги, які безпосередньо виконують дорсифлексію, чи через нервові корінці, що виходять із поясничного відділу хребта (зокрема L4 і L5). В останньому випадку виникає парез стопи при грижі у хребті. Вправи для парезу стопи допомагають зміцнити м’язи в цій області та перепрограмувати мозок для поліпшення його здатності відправляти правильні сигнали для руху вашої стопи. Цей процес перепрограмування відомий як нейропластичність і є ключовим для відновлення при парезі стопи.
Постійна практика терапевтичних вправ і перепрограмування руху надає мозку стимул, необхідний для відновлення навичок дорсифлексії. Більшість фізичних терапевтів надають пацієнтам список вправ ЛФК при парезі стопі для самостійного виконання вдома, щоб надати мозку необхідну кількість повторень для відновлення.
Вправи для фізіотерапії при парезі стопи
Наступні вправи ЛФК при звисаючій стопі представлені фізичним терапевтом центра фізичної реабілітації Фенікс.
Наш центр фізичної реабілітації Фенікс має досвід у допомозі пацієнтам із парезом стопи із відновленням рухливості. Ось кілька найкращих фізичних вправ для відновлення звисаючої стопи, впорядкованих від найлегших до найскладніших.
Дорсифлексія гомілки (підйом гомілки догори)
Почніть цю вправу, перекладивши вашу уражену ногу на іншу. Потім використовуйте непошкоджену руку, щоб виконати дорсифлексію вашої стопи. Це точно той рух, із яким люди із парезом стопи мають проблеми, тому ця вправа — ідеальний початковий пункт. Якщо ви маєте труднощі із досягненням цієї позиції або не можете дотягнутися до своєї стопи рукою, ви також можете обгорнути рушником чи ремінцем вашу стопу, щоб виконати цю вправу.
Це пасивний рух, тому він є чудовим початком для тих, хто має дуже обмежену рухливість. Він також допомагає уникнути застою м’язів стопи та гомілки через відсутність руху.
Аддукція / абдукція гомілки (приведення і відведення гомілки)
Ще один варіант, що робити при парезі стопи. Це чудова пасивна вправа для звисаючої стопи. Перекладіть вашу уражену ногу на іншу. Потім використовуйте непошкоджену руку, щоб рухати передню частину стопи вліво і вправо. Спрямовуйте всі рухи від гомілкового суглоба.
Пасивні вправи ідеальні для пацієнтів із серйозними обмеженнями у рухливості. Якщо у вас вже є деякий рух, спробуйте виконати цю вправу без допомоги руки (тобто «активну» дію).
Допоміжні підйоми пальців стопи
Підйоми пальців стопи є найважчим рухом для виконання з парезом. Якщо ви маєте труднощі з цим рухом — це нормально. На щастя, є ще одна пасивна вправа, яку ви можете використовувати для стимулювання нейропластичності та перепрограмування мозку.
Почніть, розмістивши вашу уражену стопу на верхній частині іншої ноги. Потім використовуйте непошкоджену ногу, щоб підняти стопу віз парезом вгору. Використовуйте повільні, свідомі рухи, щоб стимулювати мозок. Це можна робити пасивно, з повною релаксацією стопи, або активно-допоміжно, якщо ви свідомо намагаєтеся виконати дорсифлексію з допомогою іншої ноги. Підніміть стопу вгору і опустіть вниз під час цієї вправи 10 разів чи більше.
Пасивні підйоми
Вправа пасивних підйомів пальців стопи передбачає акцентування ексцентричної частини руху. У попередній вправі підйому пальців стопи ексцентричною частиною руху є опускання стопи назад. Під час цієї вправи ми акцентуємо тільки ексцентричну частину руху.
Почніть, піднявши вашу уражену стопу вгору в гнучкому положенні (пальці в напрямку до гомілки), так само, як і в попередній вправі підйому пальців стопи. Але на цей раз замість швидкого опускання стопи намагайтеся плавно опускати стопу якнайповільніше.
Цей рух більш складний, оскільки він потребує певного контролю над вашою ногою. Спробуйте виконати цю вправу 10 разів, перш ніж переходити до наступної.
Підйом п’ятки
Ця активна вправа для реабілітації при парезі стопи є протилежністю до підйому пальців стопи. Незважаючи на те, що це може не здаватися корисним при парезі, ця вправа допомагає тренувати навколишні м’язи.
Для виконання підйому п’ятки почніть з ногами, рівно розташованими на підлозі. Потім направте пальці вперед і підніміть п’ятки вгору. Намагайтеся зберігати правильне нейтральне положення стопи, активно натискаючи на 1-й і 2-й пальці, переконайтеся, що ви не дозволяєте своїм лодижкам повертати назовні під час підйому п’ятки. Ви маєте відчувати, як працюють м’язи ікри і нижньої частини стегна. Повторіть 10 разів.
Зовнішнє обертання гомілки
Для цієї активної вправи при парезі стопи правої та лівої ноги розмістіть вашу уражену стопу рівно на підлозі. Потім підніміть зовнішній край вашої стопи та пальців вгору, а потім розслабте. Зосередьтеся на ізоляції руху від вашої стопи і гомілки та намагайтеся уникнути компенсаційних рухів ногою. Повторіть 10 разів.
Внутрішнє обертання гомілки
Для внутрішнього обертання гомілки почніть в тому ж положенні, але рухайте внутрішнім краєм вашої стопи та пальців вгору в напрямку середини вашого тіла, а потім розслабте. Також повторіть 10 разів.
Стійка на одній нозі
Стояти на одній нозі — це відмінна вправа лікування кінської стопи, оскільки вона включає в себе зовнішнє обертання гомілки і сприяє стійкості гомілки в цілому. Пацієнти з парезом стопи, які мають достатньо сили і рівноваги, можуть спробувати стояти на своїй ураженій нозі протягом 15 секунд. Обов’язково тримайтесь за спинку стільця для стабільності, щоб не впасти. Рівновага покращується тільки тоді, коли формується стійкість, тому використовуйте стільки опор, скільки потрібно для безпеки.
Зовнішнє і внутрішнє обертання стегна
Хоча ця вправа спрямована на верхню частину стегна і стегнову кістку, вона також корисна для лікування парезу стопи, оскільки збільшена напруга (жорсткість) у стегні також може впливати на стопу.
Почніть вправу для нижніх кінцівок у сидячому положенні. Потім відкиньте вашу уражену ногу внутрішньо в напрямку середини вашого тіла (зовнішнє обертання стегна). Потім відкиньте вашу уражену ногу назовні (внутрішнє обертання стегна), ніби ви штурхаєте м’яч у бік. Повторюйте рухи декілька разів.
Повороти стегна
Для завершення комплексу вправ при парезі стопи спробуйте цю більш складну вправу для нижніх кінцівок.
У сидячому положенні почніть з рушником під вашою ураженою стопою. Потім використовуйте вашу руку, щоб допомогти цій нозі та ковзати нею в напрямку середини вашого тіла (внутрішнє обертання), а потім зруште вашу ногу і ковзніть нею назовні (зовнішнє обертання). Цю вправу також можна виконати, повертаючи всю уражену ногу внутрішньо (адукція), щоб приблизити ноги один до одного, і назовні (абдукція), щоб розділити ноги.
Дві останні вправи для відновлення стопи при парезі спрямовані на ноги і можуть бути корисні для пацієнтів із важким парезом, поєднаним з іншими порушеннями нижніх кінцівок.
Як доповнити курс реабілітації при парезі стопи?
Вправи — це не єдиний спосіб відновлення при парезі стопи. Фактично, реабілітація часто відбувається швидше, коли здійснюються кілька методів. Нижче ви знайдете найпопулярніші методи лікування, від найменш до найбільш інвазивних. Поговоріть зі своїм терапевтом, щоб визначити, які рекомендації підходять саме вам.
Пасивні вправи
Пасивні вправи є чудовим методом лікування парезу стопи у тих, хто має абсолютно нульову її рухливість. Як видно в першій вправі вище, пасивні заняття передбачають допомогу нозі під час руху. Це сприяє зменшенню ризику утворення суглобної контрактури або погіршення жорсткості і може покращити кровообіг та активувати нейропластичність для полегшення відновлення після нейрологічної травми, наприклад, інсульту.
Електрична стимуляція
Електрична стимуляція є одним із найкращих доповнюючих методів лікування проблем з рухомістю після інсульту. Вона передбачає вплив електричних струмів через шкіру на нерви та м'язи. Методика показала свою ефективність у покращенні стану при парезі стопи та порушеннях ходи у пацієнтів з інсультами.
Багато досліджень вказують, що поєднання електричної стимуляції з реабілітаційними вправами дозволяє досягти ще кращих результатів. Важливо враховувати, що дослідження спеціально орієнтовані на ефекти нейром'язової електричної стимуляції (NMES) або функціональної електричної стимуляції (FES) з використанням конкретних параметрів для більш легкого відновлення рухових функцій. Це суттєво відрізняється від транскраниальної електричної нервової стимуляції (TENS), яка призначена переважно для контролю болю.
Працюйте з фізіотерапевтом, щоб дізнатися, який пристрій для електричної стимуляції найбільше підходить, як регулювати налаштування та де розташовувати електроди. Залежно від того, які м'язи або нерви порушені у стопі та нозі, вони будуть регулюватися відповідно.
Ортопедична підтримка для гомілки та стопи
Ортопедична підтримка надає опору стопі, щоб вона не тяглася по підлозі. Це допомагає зменшити ризик спотикання та падіння. Однак ортопедичні засоби при парезі стопи можуть бути незручними. Але якщо ваш терапевт рекомендує носити такий ортопедичний виріб, вам слід це робити, щоб запобігти ризику падіння і перелому стегнової кістки або ще гірше.
Також майте на увазі, що у разі, коли м'язи стопи та нижньої частини стегна занедбані, збільшується ризик погіршення слабкості та парезу стопи. Чим менше руху, тим більше втрати рухливості. Для запобігання погіршенню використання ортопедичної підтримки повинно супроводжуватися тренуванням ходи та регулярними вправами для стимулювання відновлення та активації мозку.
Хірургія
Якщо рухливість стопи не покращилася після систематичної довготривалої реабілітації, може розглядатися хірургічне втручання, яке полягає в перенесенні «запасних нервів» з інших частин тіла на пошкоджену область.
Хірургічне втручання є інвазивним методом лікування, який повинен бути останньою можливістю. Зазвичай лікарі рекомендують хірургію, якщо парез стопи не зменшився після 6-12 місяців систематичної реабілітації. Після перенесення нервів може знадобитися від декількох місяців до кількох років додаткової реабілітації для перетренування рухової функції, але результати цього досить новаторського втручання виявилися обіцяними.
Стимулювання мозку за допомогою вправ при парезі стопи
Першою лінією позбавлення від парезу стопи є реабілітаційні вправи. Регулярне та систематичне виконання допомагає перепрограмувати мозок та покращити рухливість стопи та нижніх кінцівок.
Комбінування вправ при звисаючій стопі з іншими техніками, такими як електрична стимуляція, тренування ходи та рівноваги, дозволяє пацієнтам покращити процес відновлення. У разі важкого парезу стопи пацієнти можуть починати з пасивних вправ і працювати над ними, і, можливо, розглядати використання ортопедичної підтримки або навіть хірургію, якщо стан не покращиться.
Сподіваємось, що ця стаття допомогла вам зрозуміти, чи можливе лікування парезу стопи у вашому випадку та шляхи для цього.
