Після інсульту в людини може з’явитися незвичне напруження в м’язах. Рука згинається в лікті. Пальці стискаються в кулак. Нога стає жорсткою. Стопу тягне вниз або всередину. Іноді родичі думають, що це “повертається сила”. Але частіше йдеться не про силу, а про спастику. Точніше це називається спастичністю.
Спастика після інсульту — це підвищений м’язовий тонус. М’язи стають занадто напруженими і чинять опір руху. Через це людині складніше розігнути руку, поставити стопу, зробити крок, утримати рівновагу або виконати просту побутову дію. Якщо вчасно не займатися цією проблемою, може з’явитися біль, обмеження рухів і контрактури. Тому при таких симптомах важливо пройти оцінку спеціаліста з реабілітації після інсульту.
Що таке спастика простими словами
У нормі мозок контролює м’язи. Він допомагає їм вчасно напружуватися і розслаблятися. Після інсульту цей контроль може порушитися. Частина м’язів стає слабкою. Інша частина починає надмірно напружуватися. Так з’являється спастичність.
Найчастіше вона зачіпає руку, кисть, пальці, стегно, гомілку і стопу. В одного пацієнта більше страждає рука. В іншого — нога. Іноді напруження з’являється одразу в кількох зонах.
Спастика може виглядати так:
- рука притискається до тіла;
- лікоть постійно зігнутий;
- кисть згинається всередину;
- пальці стискаються в кулак;
- нога стає “дерев’яною”;
- стопу тягне вниз;
- коліно важко зігнути або розігнути;
- під час руху з’являється опір;
- м’язи болісно тягне або зводить.
Важливо розуміти: людина не завжди може сама розслабити таку руку чи ногу. Це не лінь і не впертість. Це наслідок ураження нервової системи після інсульту.
Чому після інсульту стискається рука
Рука після інсульту часто страждає сильніше, ніж здається збоку. Навіть якщо пацієнт може трохи рухати плечем або ліктем, кисть і пальці можуть залишатися напруженими. Пальці згинаються, великий палець ховається всередину долоні, кисть стає жорсткою.
Так відбувається через порушення сигналів між мозком, нервами і м’язами. М’язи-згиначі починають домінувати. Вони ніби постійно “тягнуть” руку у звичне зігнуте положення. Водночас м’язи, які мають розгинати кисть і пальці, працюють слабше.
Через стиснуту кисть людині важко:
- Розтиснути пальці.
- Вимити долоню.
- Підстригти нігті.
- Одягнутися.
- Покласти руку на стіл.
- Утримувати предмет.
- Використовувати руку в побуті.
Якщо кисть довго залишається стиснутою, можуть з’явитися біль, подразнення шкіри, неприємний запах, запалення у складках долоні. Тому важливо не ігнорувати навіть “просто стиснуті пальці”.
Чому не можна силою розтискати кисть
Родичі іноді намагаються різко розігнути пальці або випрямити руку. Так робити не можна. Сильне розтягування через біль може посилити опір м’язів і спричинити травму. Особливо якщо суглоби вже стали жорсткими.
Краще працювати м’яко і поступово. Спеціаліст оцінює тонус, рухливість суглобів, біль, чутливість і підбирає безпечні методи. Це можуть бути позиціонування, пасивні рухи, активні вправи, робота з кистю, ортези, фізіотерапія або інші методи.
Чому тягне ногу після інсульту
Спастика в нозі часто заважає ходьбі. Нога може бути занадто жорсткою. Стопа погано піднімається. Носок чіпляється за підлогу. Іноді стопу розвертає всередину, а коліно погано згинається під час кроку.
Пацієнти описують це по-різному:
- “ногу тягне”;
- “нога як палиця”;
- “не можу нормально поставити стопу”;
- “стопа підвертається”;
- “тягне литку”;
- “коліно не слухається”;
- “важко зробити перший крок”.
Через це підвищується ризик падіння. Людина починає боятися ходити. Вона менше рухається, м’язи слабшають ще більше, а самостійність зменшується.
Спастика ноги може поєднуватися з парезом стопи, порушенням рівноваги, слабкістю м’язів стегна і проблемами чутливості. Тому важливо дивитися не тільки на один м’яз, а на всю схему руху.
Чим спастика відрізняється від звичайної слабкості
Після інсульту в пацієнта часто є і слабкість, і спастичність. Це різні проблеми, але вони можуть поєднуватися.
При слабкості м’яз погано вмикається. Людині важко підняти руку, утримати стопу, зробити рух. При спастиці м’яз, навпаки, надмірно напружений і заважає руху. Через це рука або нога ніби “чинить опір”.
Наприклад, пацієнт хоче розігнути пальці, але кисть залишається стиснутою. Або хоче поставити стопу рівно, але її тягне вниз. У таких випадках звичайного зміцнення може бути недостатньо. Спочатку потрібно зрозуміти, які м’язи слабкі, які перенапружені і як це впливає на рух.
Чим небезпечна спастика після інсульту
Легка спастичність іноді майже не заважає. Але якщо напруження наростає, воно може сильно обмежувати життя. Проблема не тільки в дискомфорті. Спастика може заважати відновленню рухів і догляду за пацієнтом.
Можливі наслідки:
- біль у м’язах і суглобах;
- обмеження рухів;
- стискання кисті;
- труднощі з гігієною;
- неправильна постановка стопи;
- порушення ходьби;
- ризик падінь;
- труднощі з одяганням;
- контрактури;
- зниження самостійності.
Контрактура — це стійке обмеження руху в суглобі. Простими словами, рука або нога вже не розгинається нормально навіть із допомогою. Це ускладнення краще попереджати, ніж потім намагатися виправити.
Коли потрібно звернутися до спеціаліста
Звернутися за оцінкою варто не тільки при сильному болю. Чим раніше помітити спастичність, тим легше контролювати її розвиток.
Привід звернутися до спеціаліста:
- Пальці почали стискатися в кулак.
- Кисть важко розігнути.
- Лікоть постійно зігнутий.
- Ногу тягне під час ходьби.
- Стопа підвертається.
- З’явився біль під час руху.
- Стало складніше доглядати за рукою.
- Пацієнт частіше спотикається.
- Суглоби стають жорсткими.
- Звичайні вправи викликають біль.
Якщо спастика з’явилася різко, посилилася раптово або супроводжується погіршенням мовлення, слабкістю, сплутаністю свідомості, сильним головним болем, потрібно терміново звертатися по медичну допомогу. Це може бути не просто реабілітаційна проблема.
Що допомагає при спастиці
Лікування і реабілітація залежать від ступеня спастичності. Універсальної схеми немає. Одному пацієнту достатньо регулярної фізичної терапії і правильного позиціонування. Іншому потрібні ортези, медикаментозне лікування або ін’єкції ботулінічного токсину. Рішення приймає лікар і реабілітаційна команда.
Найчастіше використовують комплексний підхід:
- фізична терапія;
- м’яке розтягування;
- пасивні та активні рухи;
- позиціонування руки або ноги;
- робота над правильною ходьбою;
- тренування побутових дій;
- ортези або шини за показаннями;
- лікування болю;
- медикаменти за призначенням лікаря;
- ін’єкції ботулінічного токсину в окремих випадках.
У Step Forward уже є окремі матеріали про біль після інсульту і відновлення руки після інсульту. Спастика тісно пов’язана з цими темами, але потребує окремої оцінки.
Фізична терапія
Фізична терапія допомагає зберегти рухливість суглобів, зменшити ризик контрактур і покращити контроль рухів. Спеціаліст підбирає вправи під стан пацієнта. Це можуть бути пасивні рухи, активна робота, вправи на рівновагу, перенесення ваги, тренування кроку і включення руки в побутові завдання.
Важливо не просто “розробляти” руку чи ногу. Важливо робити це правильно. Через біль, ривки і надмірну силу працювати не можна. Така тактика може посилити страх руху і погіршити стан.
Позиціонування
Позиціонування — це правильне положення руки або ноги в ліжку, кріслі, під час сидіння і відпочинку. Воно допомагає не залишати кінцівку постійно в одному неправильному положенні.
Наприклад, якщо рука весь час зігнута і притиснута до тіла, м’язи звикають до цього положення. Якщо стопа постійно звисає вниз, це теж може закріплюватися. Тому спеціаліст показує, як укладати руку, як підтримувати плече, як розміщувати кисть, як стежити за стопою.
Ортези і шини
Іноді використовують ортези для кисті, стопи або гомілковостопного суглоба. Вони допомагають утримувати кінцівку в більш правильному положенні. Але ортез не можна обирати випадково. Якщо він не підходить, він може натирати, посилювати біль або заважати руху.
Підбір має робити спеціаліст. Особливо якщо є набряк, порушення чутливості, біль або виражена спастика.
Чого не можна робити при спастиці
При спастиці важливо не нашкодити. Деякі дії здаються логічними, але можуть погіршити ситуацію.
Не варто:
- різко розтискати пальці;
- тягнути руку через біль;
- піднімати пацієнта за уражену руку;
- робити агресивний масаж;
- самостійно призначати ліки;
- використовувати ортез без підбору;
- змушувати ходити, якщо стопа підвертається;
- ігнорувати біль;
- чекати, що “саме мине”.
Реабілітація має бути регулярною, але безпечною. Краще короткі правильні заняття, ніж рідкі спроби “розробити” кінцівку силою.
Що можуть робити родичі
Родичі часто першими помічають, що рука почала стискатися, а нога стала жорсткішою. Їхнє завдання — не лікувати спастику самостійно, а вчасно показати пацієнта спеціалісту і правильно допомагати вдома.
Корисно:
- Стежити за положенням руки і ноги.
- Не залишати кисть постійно стиснутою.
- Не тягнути кінцівку різко.
- Допомагати виконувати призначені вправи.
- Стежити за шкірою в долоні.
- Прибирати перешкоди вдома.
- Підтримувати регулярність занять.
- Повідомляти спеціалісту про біль і зміни.
Дуже важливо не робити за пацієнта все. Якщо людина може безпечно брати участь у русі, їй потрібно давати таку можливість. Навіть невелика активність допомагає мозку знову вчитися керувати тілом.
Чи можна повністю зменшити спастику
У різних пацієнтів результат різний. У когось спастика зменшується значно. У когось залишається, але стає більш контрольованою. Головна мета — не завжди “повністю прибрати тонус”. Важливо зменшити біль, зберегти рухливість, полегшити догляд, покращити ходьбу і повернути більше самостійності.
На результат впливає багато факторів:
- зона ураження мозку;
- час після інсульту;
- ступінь слабкості;
- вираженість спастики;
- наявність болю;
- регулярність реабілітації;
- стан суглобів;
- участь пацієнта і сім’ї.
Навіть якщо після інсульту минуло кілька місяців, займатися все одно має сенс. Але чим раніше почати правильну роботу, тим менший ризик стійких обмежень.
Що важливо запам’ятати
Спастика після інсульту — це не просто “напруження м’язів”. Це порушення контролю рухів, яке може заважати ходьбі, догляду за рукою, одяганню, гігієні та самостійності. Якщо стискається кисть, тягне ногу, підвертається стопа або з’являється біль, краще не чекати.
Правильна тактика включає оцінку спеціаліста, фізичну терапію, м’яку роботу з рухом, позиціонування і, за потреби, медичне лікування. Головне — не розробляти руку чи ногу силою. Реабілітація має допомагати людині рухатися безпечніше, впевненіше і з меншим болем.
